1 А Філопатор довідавшись від тих, що поверталися, про те, що сталося, що Антіох відібрав ним держані місця, заповівши всім пішим і кінним силам, і взявши сестру Арсіною вийшов до Рафійських місць, де отаборилися ті, що при Антіоху.
2 Якийсь Теодот задумавши виконати зраду, взявши йому переданих найсильніших птолемейських вояків, пробився вночі до шатра Птолемея, щоб сам його убити і так розвязати війну.
3 А його вивів Досітей, прозваний Дрімулій, родом юдей, що пізніше ж відкинув батьківські закони і відчужився навчання, оставив в шатрі якогось незнаного, якому припало одержати муку того.
4 А як відбувся тяжкий бій і справи для Антіоха радше добре поступали, Архіноя проходжуючись підбадьорувала сили з розчуленням і слізьми з розпущеними косами, щоб вони сміливо помогли собі і дітям і жінкам, обіцявши дати побідникам дві мниси золота кожному.
5 І так трапилося знищити ворогів в ручному бою, а й схопити багатьох з тих, що несли списи.
6 Побідивши ж змову він судив, пішовши, потішити близькі міста,
7 а зробивши це і давши храмам дари, мужними вчинив підвладних.
8 А як юдеї післали до нього від старців і старшин, що його вітали і приносили дари і поздоровляли з тим, що сталося, трапилося, що він ще більше жадав якнайшвидше до них прибути.
9 А прийшовши до Єрусалиму і принісши жертву великому Богові і давши подяку і вчинивши щось гідного для місця і прибувши на місце і подивувавшись художності й красі,
10 а й здивований поряком храму, він зажадав забажати ввійти до храму.
11 А коли ті сказали, що не годиться, щоб це сталося, томущо ані тим з народу не годиться ввійти, ані всім священикам, але лиш самому голові всіх - архиєреєві, і цьому раз в рік, він ніяк не уступив.
12 Як прочитано закон, то ані так він не відступив, кажучи, що йому належиться ввійти, мовлячи: Якщо і вони позбавлені такої шани, мені ж не належить (бути позбавленим).
13 І він випитував чому коли він входить до кожного храму, ніхто з присутніх не боронив.
14 І хтось не передумавши сказав, що йому зле цим хвалитися.
15 А як це сталося, він каже, чому помимо всього не ввійти, чи вони бажають чи ні?
16 Як священики в усіх одежах припали і благали великого Бога помогти в тому, що стається, і змінити нагальність того, що люто напав, як вони криком зі слізьми наповнили храм,
17 ті, що осталися в місті, жахнувшись, вискочили не знаючи, що стається.
18 А дівчата замкнені в кімнатах з тими, що породили, вибігли і чинили надолуження, посипуючи порох на голови, наповнюючи дороги голосінням і стогоном.
19 І ті, що щойно відлучені, полишивши шлюбні кімнати і належну скромність, чинили безчинне збіговисько в місті.
20 А матері і годувальниці, оставивши новонароджених дітей, якими займалися, сюди і туди, одні в домах, інші по дорогах, нестримно збиралися до храму Найвищого.
21 А молитва на це зібраних була різна через безбожне намагання цього.
22 З цими деякі з громадян насмілившись не попускали йому, щоб поклав кінець і думав бажане виповнити,
23 а кричачи, щоб зробити біг до озброєння і мужньо вмерти за батьківський закон, зробили в місті великий розрух, а заледве старцями і старшинами відвернені прибули на це місце молитви.
24 А множество і як передше в цьому перебувало, молячись.
25 Ті старці, що при царі, дуже старалися відвести від бажаного задуму його гордий ум.
26 А й він набравши відваги, все відкинувши, вже і чинив вхід, думаючи довершити вищесказане.
27 Отже бачачи це й ті, що при ньому були, повернулися, щоб з нашими прикликати Того, що має всю силу, щоб поміг в тому, що діється, і не допустив до безбожного і прегордого вчинку.
28 А від постійних і сильних неустаючих криків юрби, був якийсь невимовний рев.
29 Бо можна було вважати, що не тільки люди, але й мури і вся основа шумить, радше тоді всі бажали смерти ніж опоганення місця.
1
2 Господи, Господи, Царю небес і Владико всього створіння, Святий в Святих, Володарю, Вседержителю, зглянься на нас, що в біді від неправедного і безбожного, що сміливістю і силою гнаний.
3 Бо Ти той, що все створив і все держиш, сильний, праведний, і судиш тих, що діють в зарозумілості й гордості.
4 Ти знищив тих, які раніше вчинили беззаконня, між якими були і ґіґанти, що діяли силою і мужністю, навівши на них безмірну воду.
5 Ти попалив огнем і сіркою содомітів, тих, що діяли з гордістю, як зло стало явним, поставивши образ для тих, що будуть пізніше.
6 Ти виказав твою силу, випробувавши жорстокого Фараона, що уярмив твій святий нарід Ізраїля різними і численними карами, показавши на них твою велику силу.
7 І як він гнався з колісницями і множеством народів, Ти замкнув його в глибині моря, а тих, що повірили Тобі, всякого сотворіння сильному, Ти перевів непошкодженими,
8 і вони побачивши діла твоєї руки оспівували Тебе Вседержителя.
9 Ти, царю, створивши безмежну і незміриму землю, вибрав це місто і освятив це місце в твоє імя, Ти, що в усьому самовистачальний, і прославив великою появою, поставивши Собі на славу твого великого і шанигідного імени.
10 І полюбивши дім Ізраїля, Ти обіцяв, що коли буде у нас відвернення, і огорне нас пригнічення, і прийшовши до цього місця помолимося, Ти вислухаєш нашу молитву.
11 І Ти є вірним і правдивим.
12 А оскільки, як багато разів гнітили наших батьків, Ти їм поміг в пригнобленні і спас їх від великого зла,
13 ось же тепер, святий Царю, через наші численні і великі гріхи ми терпимо і ми підкорені нашим ворогам і ми в немочах.
14 А в нашому упадку цей сміливий і поганий зачинає хулити те, що на землі вказане як святе місце імені твоєї слави.
15 Бо твоє мешкання небо неба є неприступне для людей.
16 Але оскільки Ти зволив (показати) твою славу в твому народі Ізраїлі, освятивши це місце,
17 не осуди нас в цій нечистоті, ані не покарай нас в оскверненні, щоб беззаконні не похвалилися в їхньому гніві, ані не зраділи в гордості їхнього язика, кажучи:
18 Ми потоптали дім святості, так як топчуться доми мерзот.
19 Відпусти наші гріхи і знищ наші провини і вияви твоє милосердя в цій годині.
20 Хай швидко випередять (нас) твої милосердя, і дай похвалу в уста тих, що впали і прибиті душами, зробивши нам мир.
21 Тоді Всевидець Бог і Той, що понад всіма, Святий між Святими, вислухавши вірну молитву, побив того, що з зарозумілістю і сміливістю дуже піднісся,
22 звідси і звідти скинувши його аж на долівку непорушним, наче вітром тростину, ще й членами спараліжованим, він ані не міг говорити, зранений справедливим судом.
23 Тоді друзі і сторожі, бачачи ту швидку кару, що його схопила, боячись, щоб і без життя не остався, швидко його винесли зранені тим страхом, що надійшов.
24 З часом, пізніше, прийшовши до себе, він зовсім від покарання не прийшов до покаяння, а висказавши гіркі погрози, відійшов.
25 А прийшовши до Єгипту і через злобу ставши гіршим, через вищезгаданих товаришів в питті, і друзів відчужених від всякої справедливості,
26 не тільки не задовільнилися безчисленними безбожними ділами, але й до цієї смілості прийшов, що погані чутки сказав в місцях, і як багато друзів дивилися на побажання царя, і вони долучилися до його бажання.
27 Він задумав всенародно проти народу вчинити ненависть. На тій башті, що в дворі, поставивши стовп, він прибив письмо,
28 щоб не входив ніхто з тих, що не приносять жертву до їхніх святощів, а всіх юдеїв внести до списка людей і до рабського стану, а тих, що відмовлялися, взявши силою, позбавити життя,
29 а записаних, огнем затаврувати на тілі кісовим листком, знаком Діонізія, і їх відлучити з наперед рішеними обмеженнями.
30 А щоб не всі відкинені явилися він написав: Якщо деякі з них забажають повернутися між тих, що є повними членами, ці будуть рівні в громадянстві до александрійців.
31 Отже, деякі, поверхово ненавидячи ціну святості міста, радо себе дали, наче (надіючись) одержати якусь велику почесть від будучого спілкування з царем.
32 А численні скріпилися рідною душею і не відлучилися від побожности, а даючи маєток в заміну за життя, ще старалися спастися від записів.
33 Вони були в добрій надії, що одержать поміч, і гидилися тих, що відлучилися від них, і вважали за ворогів народу і відсунули від спільного співжиття і добродійства.
1 І як поганий це вивідав, так розгнівався, що не тільки лютився на тих, що в Александрії, але й дуже протиставитися тим, що в країні, і приказав, поспішившись всіх разом зібрати і найзлобнішим способом переставити від життя.
2 А як це діялося, погана чутка вийшла проти роду через людей, що задумували чинити зло, подаючи як зачіпку оскарження, наче вони не дають зберігати закони.
3 А юдеї зберігали до царя добре відношення і вірність,
4 почитаючи Бога і проживаючи за його законом відлучення, чинили це в тому, що відносилося до їжі, через що декому видавалися поганими.
5 А доброю поведінкою праведних всім людям прикрашуючи життя, вони були добрими.
6 А отже чужинці зовсім не числилися з доброю поведінкою народу, про яку всі говорили,
7 а розповідали про різницю в поклонах і їжах, кажучи, що люди не є вірні, ані цареві, ані війську, а є погані і дуже противні ділами. І так накидали вину.
8 А греки нічим не обиджені, бачачи в місті нагле заворушення супроти людей, і як нагло сталося збіговисько, не могли помогти, бо був стан тиранії, а потішали і їм було тяжким і вважали, що це мине.
9 Бо так не знехтує таким збором Той, що все знає.
10 А також і деякі сусіди і друзі і купці, потайки з деяким зустрівшись, запевнили, що оборонять, і чинитимуть все можливе, щоб оборонити.
11 Отже він розгордівши тим, що йому пощастило, і не думаючи про силу великого Бога, а думаючи завжди остатися при тому ж рішенні, написав проти них це послання:
12 Цар Птоломей Філопатор тим вождям і воякам, що в Єгипті і по місцях, радійте і будьте здорові.
13 І я сам здоровий і наші діла.
14 Про ту війну, що була нам в Азії, про яку і ви знаєте, яка була доведена до кінця за словом, за впевненою поміччю богів,
15 ми (її) перевели не силою списа, а лагідністю і великим чоловіколюбям, щоб подбати про ті народи, що живуть в Долині Сирії і Фінікії, щоб добре зробити і з приємністю.
16 І, розділяючи численні дари тим храмам, що по містах, ми пішли й до Єрусалиму, ідучи вшанувати храм переступників і тих, що ніколи не відступають від безумності.
17 Вони ж на слово прийнявши наш прихід, а по ділі обманливо, як ми забажали ввійти до їхнього храму і вшанувати надзвичайними і прегарними дарами,
18 вони, проваджені дуже старими дурнощами, заборонили нам вхід, коли ми оставили нашу владу, через яку маємо чоловіколюбя до всіх людей.
19 А явною вони зробили їхню ворожнечу до нас, як вони одинокі з народів протиставляться царям і їхнім добродіям, не бажають терпіти нічого правного.
20 А ми окружені їхньою безумністю і з побідою повертаючись і в Єгипті всі народи чоловіколюбно зустрівши, ми вчинили так як належалося.
21 А в цих (справах) до їхнього роду ми не виказали ніякої злопамятності, через союз і з простотою їм ввірених від початку безліч діл, відважившись внести зміни, ми забажали й удостоїти їх александрійського громадянства і зробити співучасниками вічного священства.
22 А вони протилежне сприйнявши, і властивою їм злобою відкинувши добро, а постійно схиляючись до поганого,
23 не лише відвернули дорогоцінне громадянство, але й гидують словом і мовчанням тих нечисленних з поміж них, що поправді до нас пристають, завжди вважаючи неславною поведінкою, що ми швидко відвернемо справи.
24 Тому і ми доказами добре переконані, що вони в усьому нам противляться, і наперед думаючи, щоб як часом колись нагло повстане нам замішання, ці поганці не зрадили і ми не мали варварських ворогів,
25 ми приказали, щоб коли тільки прийде цей лист, зразу тих, що живуть, з жінками і дітьми з побиттями і зневаженнями відіслати до нас в залізних кайданах, вповні замкненими на погубну неславну смерть, яка належиться ворогам.
26 Бо як вони разом будуть покарані, вважаємо, що на довший час ми вповні кладемо діла на спокійній і дуже добрій основі.
27 А хто лиш ховатиме когось з юдеїв від старого до немовляти і до тих, що ссуть, буде катований лютими муками з усім домом.
28 А хто бажає видати, до того, що він одержить маєток того, хто попав під кару, ще з царського срібла (одержить) дві тисячі драхм, і свободою буде увінчаний.
29 А кожне місце, де взагалі знайдеться, що юдей ховається, хай буде пусткою і спаленим і для всякого смертного єства хай стане вповні непридатним на вічний час.
30 І лист був написаний в такому виді.
1 А всюди куди прийшов цей наказ ставилося народам народне свято з веселістю і радістю бо твердо держана ненависть, що давно в них (була) в умі, тепер явно виказалася.
2 А для юдеїв був безпереривний плач і сумний крик зі слізьми, і стогін, коли всюди горіло їхнє серце, оплакуючи несподіваний, наглий на них накладений засуд вигублення.
3 Яка посілість, чи місто, чи яке повністю замешкане місце, чи які вулиці не наповнилися їхнім плачем і риданням?
4 Бо так з гіркою непощадною душею відсилалися разом вождями, що на місцях, так що відносно незвичайних кар і деякі з народів, маючи перед очима спільне милосердя і думаючи про невідомий кінець життя, дуже оплакували їхнє нещасне вигнання.
5 Бо провадили множество старців покритих сивиною від старости, повільних ходом, згорблених життям, що без всякої пошани змушені іти, (були) заставлені до швидкого походу.
6 А ті молодиці, які щойно ввійшли до подружної кімнати, до спільного життя, замість радості перейшли на плач, і попелом посипавши запашне волосся, (були) проваджені непокритими, а однодушно замість шлюбних пісень заводили плачем, як роздерті жорстокістю чужоземців.
7 Їх публично силою тягнули звязаними аж до човна на посадку.
8 А їхні супруги повязані шнурами замість вінків на шиї, в розцвіті молодого віку, замість радості і молодечих веселощів осталі дні шлюбу проводили в плачі, вже бачачи ад, що лежав при ногах.
9 Їх провадили як худобу, вели в залізних кайданах, одні були привязані за шию до лавок кораблів, а в інших ноги забиті в сильні колоди,
10 і ще в додатку щільно були обложені дошками, щоб звідусіль було темно для очей, під час усього плавання одержували кару зрадників.
11 А вони були привезені до (місця), що назване Схедія, і як скінчено плавання, так як було постановлено царем, (був) приказ їх поставити до того стадіону, що перед містом, що стояв з величезним муром докруги, і стояв вигідно для видовища для всіх, що входили до міста, і для тих, що з них мають намір виходити до околиці, щоб вони ані не спілкувалися з його силами, ані вповні не удостоїлися оборони.
12 А як це сталося, (цар) почувши, що ті співвітчизники, що в місті, потайки дуже часто виходили, щоб гірко нарікати на нещастя братів,
13 розлютившись, приказав і однаково з цими, тим самим способом, докладно так як з ними зробити, не зменшуючи в ніякий спосіб їхньої кари,
14 а кожне племя записати по імені, не на раніше коротко окреслену службу тяжких робіт, але, щоб були мучені приказаними муками, а вкінці були забиті в часі одного дня.
15 Отже їх запис відбувався з великим поспіхом і з ревним служінням від сходу сонця аж до заходу, що завершується в сорока днях, а незакінчений.
16 А цар постійно дуже був сповнений радістю, він робив бенкет для всіх ідолів умом, що далеко заблудив від правди, і брудними устами вихвалював німе і те, що не може говорити, чи їм помогти, а на великого Бога виговорюючи те, що не годиться.
17 Після вище сказаного сроку часу, писарі принесли цареві, що більше не можуть списувати юдеїв через їх безчисленну множину,
18 оскільки ще є численні по околицях, а деякі ще є по хатах, а інші по місцях, так що це неможливо всім вождям, що в Єгипті.
19 А як він їм дуже жорстоко погрозив як підкупленим, щоб знайти середник до втечі, і явно, (що хочуть) його про це переконати,
20 вони сказали при помочі доказу, що вже забракло і паперу до писання і тростин, які вони вживали.
21 А це було діло непоборного передбачення Того, що з неба помагав юдеям.
1 Тоді з великою впертістю наповнившись люті і жовчі до всього непорушний, прикликавши Ермона, що над слонами,
2 наказав на наступний день достатніми пригорщами ливанського плоду і численним незмішаним вином напоїти всіх слонів, яких числом було пятдесять, і, розлютивши необмеженою подачею напитку, випровадити на зустріч на смерть юдеям.
3 А приказавши це, повернувся, бо зібрав на бенкет дуже багато друзів і війська, що ненавиділи юдеїв.
4 А Ермон начальник слонів ревно виконував приказане.
5 А ті, що служили при цих, вийшовши ввечорі, вязали руки нещасних, а остаточно прикріплювали їх для безпеки вночі, думаючи, що племя разом одержить остаточну загибіль.
6 Народам здавалося, що юдеї оставлені без всякої помочі, томущо вони звідусіль були охоплені бідою з кайданами.
7 Вони всі зі слезами благаючи прикликували Вседержителя Господа, і всякою силою Того, що володіє, їхнього милосердного Бога і Батька, голосом, який тяжко спинити,
8 щоб змінив їхнє неправедне рішення, і спас їх славною появою від тієї готової загибелі, що при ногах.
9 Отже їхня ревна молитва ішла до неба.
10 А Ермон безмірно напоївши вином слонів повних всякої розлюченості і опянілих від ливанського плоду, вранці прийшов до двору, щоб про це сповістити цареві.
11 А (Бог) наслав на царя часть сну, гарне творіння від вічного часу, що в ночі і дні подається Тим, Хто всіх обдаровує, кому лиш Він захоче,
12 і він був охоплений солодким і глибоким (сном) через діяння Владики, а беззаконний замисл зовсім був опрокинений, а незмінне рішення зовсім не встоялося.
13 А юдеї, уникнувши вказану годину, оспівували свого святого Бога і знову благали Того, що міняється на добро, показати гордим народам силу Його славної руки.
14 Вже близько до половини десятої години той, що був наставлений над запрошеними, бачачи, що запрошені зібрані, ввійшовши, доторкнувся до царя.
15 І ледве розбудивши, вказав, що час бенкету минув, і про це держав мову.
16 Цар подумавши над цим і повернувшись до пиття, приказав щоб ті, що прийшли на бенкет, сіли напроти нього.
17 І як це сталося, радив їм передати себе до пирування, щоб цю часть бенкету ще з більшою радістю в веселості розтягнути.
18 А як довго протягнулася розмова, цар піславши по Ермона з гіркою погрозою випитував, через що юдеї в цьому дні оставилися живими.
19 А як він показав, що ще вночі привів приказане до завершення, і як друзі йому посвідчили,
20 охоплений озвірінням гіршим від Фаларіда він сказав, що через сьогоднішний сон вони одержали ласку, а незмінно на наступний день так само приготови слонів для вигублення безбожних юдеїв.
21 А як промовив цар, всі присутні радо з веселістю разом заспівавши, кожний пішов до власного дому.
22 І не так для сну вжили час ночі, як на те, щоб всіляко вигадати кари для тих, що вважалися в біді.
23 А зразу вранці як півень запіяв, і Ермон, озброївши звірів, провадив в великій колоні.
24 А те множество, що в місті, зібралося щоб глядіти на мучення, з нетерпінням очікуючи ранок.
25 А юдеї, томущо були без часті часу, при останнім подиху, держачи руки до неба з засмученими членами багатослізною молитвою прохали великого Бога, щоб знову їм зразу поміг.
26 Як ще не розсілися лучі сонця, і як цар приймав друзів, Ермон ставши, кликав до виходу, показуючи, що бажання царя виконане.
27 А як він одержав (поклик) і був здивований незвичним (закликом) виходити, охоплений повним незнанням випитував, що це за діло, для якого він це швидко має робити.
28 Це було діло Того, що всім володіє, Бога, що в ум вклав забуття того, що він раніше задумав.
29 Ермон і всі друзі показували, що звірі і сили готові, царю, за твоїм пильним приказом.
30 А він за слова сповнившись тяжкою люттю, через боже передбачення, щоб розбити ввесь його помисл, поглянувши з погрозою, сказав:
31 Якщо б були родичі, чи діти, цих я приготовив би на обильний бенкет для диких звірів замість юдеїв, що невинні переді мною, і які моїм пращурам постійно виявили повну певну надію.
32 Якщо б не задля любові в вихованню і потреби, замість них ти позбувся б життя.
33 Так Ермон одержав неочікувану, небезпечну погрозу і змінився на виду і на лиці.
34 А друзі зі смутком відходячи по одному, відпустили зібраних, кожного до власного діла.
35 Юдеї ж, почувши про те, що від царя (вийшло), вихваляли обявленого Бога Господа, Царя царів і Його поміч, яку вони одержали.
36 А за цими звичаями цар зібравши ввесь збір, заохочував повернутися до радості.
37 І прикликавши Ермона, сказав з погрозою: Скільки разів тобі треба про це приказувати, нещасний?
38 Ще й тепер озброй слонів на завтра на вигублення юдеїв.
39 А ті з родичів, що сиділи, дивуючись його змінному уму, сказали так:
40 Доки, царю, нас випробовуєш як безсловесних, приказуючи вже втретє їх погубити і знову на ділі зміною усуваючи твій приказ?
41 Через це місто від очікування кипить і вже наповнилося народами і є в великій небезпеці бути пограбованим.
42 Цар на це сповнившись безслівности, сам в усьому як Фалар, і за ніщо вважаючи ту переміну душі, що в ньому сталася для збереження юдеїв, сильно поклявся досконалою клятвою їх незмінно післати до аду, побитих колінами і ногами звірів,
43 і воювати проти Юдеї, швидко зробити її розтоптаною огнем і списом, і для нас невхідний їхний храм скинути до землі огнем, швидко на ввесь час поставити пустим від тих жертов, що там довершуються.
44 Тоді радіючи, друзі й родичі розійшовшись з вірою заповіли силам в найдогідніших місцях міста (бути) на сторожі.
45 А начальник слонів, згідно з тим як той сказав, довівши звірів прямо до стану божевілля достатніми напоями вина з ливаном, прикрасивши страшними приладами,
46 при ранці, як в місті вже зібралися безчисленні множества при стадіоні, ввійшовши до двору заохочував царя до того, що має статися.
47 А безбожний наповнивши ум великою злістю, всією силою з звірами вибіг, бажаючи незмінним серцем і зіницями очей оглядати страшну і нещасну раніше назначену погибіль.
48 Як юдеї побачили порох походу і чули великий крик, коли слоні виходили з брами, і тієї озброєної сили і множества, що виходила,
49 вважаючи, що це є остання хвилина життя, кінець болючого очікування, повернувшись до співчуття і стогонів, цілували один одного, обнімаючись з кревними, падаючи на шиї родичі дітям, і матері дочкам, а інші маючи при грудях новонароджених дітей, востаннє годуючи молоком,
50 не лише, але й знаючи ті помочі з неба, що перед ними сталися, швидко однодушно кинувшись на (землю) і відлучуючи дітей від грудей,
51 вони закричали дуже великим голосом, прохаючи Володаря всіх сил, щоб змилосердився з появою до них, що вже стоять при брамах аду.
1 А якийсь чоловік Елеазар, шанований священиками країни, вже в старості, що досягнув вік, і прикрашений всякою чеснотою в житті, поставивши тих старців, що при ньому, щоб прикликати святого Бога, так молився:
2 Високий царю, всекріпкий, всесильний Боже, що в милосерді провадиш все сотворіння,
3 зглянься на насіння Авраама, на освячення дітей Якова, священну часть, твій нарід, що в чужій землі як чужий несправедливо гине, Батьку.
4 Ти Фараона, що множив колісниці, ранішого володаря цього Єгипту, що піднявся беззаконною сміливістю і хвалькуватим язиком, знищив, потопивши в морі з гордим військом, показавши народові Ізраїля світло милосердя.
5 Ти того, що гордився безчисленними силами, Сеннахиріма великого царя ассирійців, що списом вже під владу захопив всю землю і піднявся проти твого святого міста, що хульно говорив у хвалькуватості й сміливості, Ти, Владико, побив, явно показавши багатьом народам твою силу.
6 Ти тих трьох молодців, що в Вавилоні свобідно віддали душу огню, щоб не служити марним (богам), спас неопаленими, подавши росу в печі, з непошкодженим волосям, піславши полумя на всіх противників,
7 Ти завистю ворогів левам до ями вкиненого звірам в їжу Даниїла вивів на світло здоровим.
8 А того, що був в глибині, в лоні кита, Йону, що гинув, поглянувши на нього, непошкодженим показав всім домашнім, Батьку.
9 І тепер, Ти, що ненавидиш гордість, що всіх милуєш, Оборонче, швидко зявися тим, що з роду Ізраїля, над якими знущаються нечисті беззаконні народи.
10 Якщо ж наше життя після переселення наповнилося безбожності, спасши нас від руки ворогів, так як ти, Владико передбачив, знищ нас вигубленням.
11 Хай суємудрі не зрадіють безумствами при смерті твоїх улюблених, кажучи: Ані їхній Бог їх не спас.
12 А Ти, що маєш всю силу і всю владу, Вічний, тепер поглянь. Помилуй нас, тих, що через невимовну розбещеність грішних переставляємося від життя за чином зрадників.
13 Хай же народи сьогодні злякаються твоєї непоборимої сили, Шановний, що маєш силу для спасіння народу Якова.
14 Тебе благає все множество немовлят і їхні батьки зі слізьми.
15 Хай буде показано всім народам, що Ти з нами, Господи, і Ти не відвернув від нас твого лиця, але так як Ти сказав, що: Ані коли вони були на землі їхніх ворогів Я не погордив ними, так доверши, Господи.
16 А як Елеазар ще говорив молитву, цар зі звірами і всією зарозумілістю вояків прийшов до іпподрома.
17 І юдеї побачивши, дуже закричали до неба так, що й близькі долини, розриваючись, наводили нестримний жах на все військо.
18 Тоді всеславний Вседержитель і правдивий Бог, показавши своє святе лице, відкрив небесні двері, з яких зійшли два прославлені страшні на вигляд ангели, яких всі бачили за вийнятком юдеїв,
19 і вони стали проти, і силу ворогів сповнили жахом і переляком і звязали непорушними кайданами,
20 і тіло царя почало трястися, і він забув про свою велику сміливість.
21 І звірі повернулися на ті озброєні сили, що з ними йшли, і топтали їх і винищували.
22 І гнів царя повернувся на милосердя і на сльози за те, що ним раніше було вигадане.
23 Бо почувши крик і нагло бачачи, що всі (призначені) на погибіль, заплакавши, грозив з гнівом друзям, кажучи:
24 Ви зле пануєте і ви перевищили тиранів злобою і мене самого, вашого добродія, позбуваєте влади, ще й стараєтеся підступно змінити дух на те, що не корисне для царства.
25 Хто з нас тих, що вірно держали твердині країни, відлучивши від дому, кожного сюди зібрав безумно?
26 Хто тих, що від початку добрим умом до нас в усьому відрізнялися від всіх народів, і багато разів прийняли явні небезпеки людей так протиправно обложив терпіннями?
27 Розвяжіть, розвяжіть неправедні кайдани. Відішліть до своїх з миром, перепросивши за раніше вчинене.
28 Відпустіть синів небесного Вседержителя, Живого Бога, Який від наших пращурів аж до тепер без перешкод зі славою дає стабільність нашим справам.
29 Отже він це сказав. А вони негайно відпущені, щойно уникнувши смерть, благословили свого святого спасителя Бога.
30 Після цього цар вернувшись до міста, прикликавши того, що над розходами, приказав дати юдеям вина й інше потрібне для бенкетування впродовж семи днів, судивши, щоб вони в тому місці де думали, що приймуть знищення, в тому з усякою радістю проводили спасіння.
31 Тоді ті, що раніше (були) зневажені і близькі до аду, радше перед ним з певністю поставили замість гіркої і нещасної погибелі бенкет спасіння постановивши те місце, що їм приготовлене на падіння і гріб, розділили сидіннями повні радощів.
32 А припинивши сумну мелодію сліз, взяли батьківську пісню спасителя і чудодія, оспівуючи Бога. Віддаливши весь плач і крик зробили хори знак мирної радості.
33 Так само і цар через це, зібравши великий бенкет, без перестанку до неба славно визнавав те славне спасіння, що йому сталося.
34 А ті, що раніше вважали, що будуть знищенні, і що вони стануть їжею птахів, і що з радістю підписали, зі стогнанням наділи на себе сором, і безчесно погасили ту сміливість, що дише огнем.
35 А юдеї, так як ми раніше сказали, зробивши раніше згаданий хор, провели (час) з бенкетуванням в радісних визнаваннях і псальмах.
36 І назначили на це спільне правило на все їхнє переселення в роди, вище згадані дні постановили проводити радісно, не задля напитку і наїдання, а задля спасіння, що їм сталося від Бога.
37 І вони попросили в царя прийом, прохаючи відпущення до своїх.
38 А їх перепис (був) від двадцять пятого пахона аж до чотирнадцятого епіфа впродовж сорок днів, а їх вигублення призначено від пятого до сьомого епіфа впродовж трьох днів,
39 в яких і преславно обявивши своє милосердя, Володар всіх спас їх спільно непошкодженими.
40 Як все було доставлене царем, вони бекетували аж до чотирнадцятого (дня), в якому і зробили прозьбу про їхнє відпущення.
41 Як цар з ними погодився він написав їм нижче написаний лист до володарів, що по всіх містах, що виказував великодушну дбайливість.
1 Цар Птолемей Філопатор до тих, що в Єгипті, вождів і всіх поставлених над справами, радійте і будьте здорові.
2 Ми є здорові і самі, і наші діти, при сприянню нам в справах великого Бога, так як ми раніше сказали.
3 Деякі з друзів часто нас намовляючи до поганих звичаїв, наштовхнули нас до того, щоб тих, що зібрані з юдейського царства, разом катувати варварськими карами зрадників,
4 представляючи, що ніколи не буде щастити нашим справам, задля тієї ворожнечі, яку ці мають до кожного народу, аж доки це не буде зроблено.
5 І вони привівши їх звязаними з награбленим як полонених, а радше як зрадників, без всякого розсліджування і досліджування забажали вигубити підперезавшись звичаєм більш жорстоким від скитського закону.
6 А ми це сильно заборонили згідно з тим дбанням, яке маємо до всіх людей, заледве їм дарувавши життя, і пізнавши небесного Бога, що сильно заступається за юдеїв, як батько за синів, що постійно за них воює.
7 А взявши до уваги кріпкість любові, яку мають до нас і наших пращурів, і добрий ум, справедливо відпустили від всякої будь якої вини,
8 і приказали кожному, всіх всяким способом повернути до своїх, щоб їм зовсім ніхто не шкодив, ані не кривдив, за ті невимовні (речі), що сталися.
9 Бо знаєте, що коли вигадаємо якесь зло проти цих, чи взагалі їх засмутимо, не людину, але вповні, без можливости втечі, завжди матимемо проти себе для пімсти за діла вишнього Бога, що володіє всім військом. Будьте здорові.
10 А взявши цього листа не поспішилися зразу відійти, але попросили царя, щоб ті з юдейського роду, що добровільно відступили від святого Бога і божого закону, через них одержали належну муку,
11 виносячи, що ті, які задля черева переступили божественні прикази, ніколи не думатимуть добре, ані про царські справи.
12 А він вказавши, що вони говорять правду, і похваливши, дав їм повну силу, щоб вигубили всюди переступників божого закону, в тих місцях, що в його царстві, зі сміливістю без всякого царського дозволу і нагляду.
13 Тоді подякувавши йому так як належалося, їхні священики і все множество, виголосивши аллилуя, відійшли з радістю.
14 Так того з співвітчизників, що попався, з тих, що опоганилися, вони мучили в дорозі, і зробивши з них приклад, вбивали.
15 В тому ж дні забили понад триста мужів, і радісно з веселістю його провели, побивши безбожних.
16 А вони, що держалися аж до смерті, одержавши від Бога повну радість спасіння, пішли з міста обложені різними запашними цвітами з радістю і криком з похвалами і дуже мелодійними співами, дякуючи Богові їхніх батьків вічному Спасителеві Ізраїля.
17 А прийшовши до Птолемаїди, що так називалася через те, що властиве для місця: рожі родить, де очікувала їх флота, за їхнім спільним рішенням, сім днів.
18 Там вони зробили бенкет спасіння, як цар їм радо дав те, що для подорожі, все для кожного аж до власної хати.
19 А прибувши з миром, з належними визнаваннями, так само і там рішили і ці дні в часі їхнього поселення проводити з радістю.
20 І їх освятивши на стовпі при бенкеті, встановивши місце молитви, відійшли непошкодженими, свобідними, дуже веселими по землі і морі і ріці, бережені в безпеці за царським приказом, кожний до власного.
21 І маючи більшу ніж раніше владу між ворогами зі славою і страхом зовсім ніким не були позбавлені майна.
22 І всі одержали все своє за записом, так що ті, які щось мали, з дуже великим страхом їм віддавали, бо великий Бог досконало робив величні (діла) для їхнього спасіння.
23 Благословенний Спаситель Ізраїля на вічні часи. Амінь.